Що таке цифровізація освіти, яка її мета, що і як потрібно зробити для наскрізної цифровізації освіти у базовій і профільній школі. Про це йшлося під час експертного обговорення розділу «Цифровізація освіти» Дорожньої карти впровадження Нової української школи. Його проводила громадська спілка «Ре:освіта» онлайн 20 травня 2021 року. 

В обговоренні взяли участь Лілія Гриневич, Ганна Новосад, Наталія Морзе, Вадим Карандій, Оксана Пасічник та Ольга Захар.

Під час роботи над розділом авторкою Наталією Морзе були проаналізовані європейські документи, які розглядають пропозиції і приклади розбудови освітньої політики цифровізації, а також напрацьовані документи в Україні. 

«У розділі визначено мету цифровізації,  виділено 7 етапів цифровізації, що базуються на розбудові екосистеми, сформульовано пріоритети і завдання, під які визначено конкретні індикатори. Тому для здійснення моніторингу виконання завдань доцільним буде створення незалежної агенції», — зазначила Наталія Морзе.

Лілія Гриневич зауважила про те, що в розділ необхідно додати наявні в законодавстві положення про цифрові ресурси. «Це і ЄДБО, яка перебуває в процесі розвитку й наповнення, і Національна електронна платформа, і ЛМС-системи для покращення комунікації між учасниками освітнього процесу, і електронні підручники. Крім того, слід розмежувати, чим е-підручник відрізняється від звичайного, вказати на необхідність налагодження циклу розробки електронних підручників. Підняти питання, як ходять гроші за навчальними матеріалами», — пояснила Лілія Гриневич. 

Ганна Новосад відзначила про необхідність відобразити в розділі синергію Національної електронної платформи зі Всеукраїнською школою онлайн. «У Дорожній карті варто зазначити про нормативне підґрунтя для Національної електронної платформи, а її практичну реалізацію — через Всеукраїнську школу онлайн», – додала Ганна Новосад.

Під час дискусії про відкриту мережу освітніх ресурсів Вадим Карандій запропонував 2 шляхи її реалізації — грифування або поширення через спільноту вчителів. Щодо останнього, за його словами, є дві проблеми — юридична (як зробити так, щоб матеріали у цій мережі не конфліктували в сенсі авторського права) та фінансова (відсутність чіткої моделі оплати за розробку ресурсів і надання їх в користування). «Щоб реалізувати такий підхід, необхідні зусилля не лише Міністерства освіти, а й інших ЦОВВ. Тому в Дорожній карті необхідно підказати, чого не вистачає, щоб відповідні механізми запрацювали», — уточнив Вадим Карандій. 

Серед інших рекомендацій до розділу експерти зауважили про:

• розвиток системи оцінювання за допомогою комп’ютерних мереж і зміну формату центрів оцінювання;
• розширення ЄДБО в контексті старшої профільної школи;
• методичну підтримку використання існуючих цифрових ресурсів;
• використання ІКТ як основи для прийняття рішень на різних управлінських рівнях;
• невідповідність наявних ресурсів діючим навчальним програмам.

Обговорення відбувалося в межах проєкту «Підтримка і громадський моніторинг подальшого впровадження реформ у шкільній освіті шляхом розробки та адвокації Дорожньої карти Нової української школи на рівні базової та профільної середньої освіти (5-12 класи)» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».