Конспект першої частини тренінгу про роботу з дітьми, які пережили травматичний досвід під час війни, для освітян Великодимерської громади.
Тренінг проходив 7 вересня 2022 року онлайн. Захід проводила запрошена громадською спілкою «Ре:Освіта» тренерка та дитячий психолог Світлана Ройз.
Вправи на включення в роботу
Для того, щоб мозок міг включитися в роботу після навантаження, йому потрібно достатньо дофаміну для концентрації уваги. У цьому допоможуть прості вправи.
1. Вправа на заземлення. Для цього необхідно сісти зручніше, дозволити собі спертися на будь-яку стійку опору, відчути, як стійко тримаються стопи на підлозі. А потім необхідно поворушитися, наче ведмеді в барлозі.
2. Якщо діти сидять на краю стільця, мають розширені зіниці, розфокусований погляд – це означає, що вони знаходяться в стані стресу. В такому стані ні діти, ні дорослі не можуть сприймати нову інформацію. Тому, якщо ви це помітили, запропонуйте дітям зробити наступну вправу: порозжимайте на руках і ногах пальці, розпряміть пальці і стисніть їх знову. Далі знову слід поставити ноги на підлогу, щоб відчути опору.
3. Коли людина переживає страх, її м’язи спазмуються. І одна з ознак того, що людина не вийшла зі стану стресу – підняті плечі, скутість. Тому вправи на дихання і м’язову релаксацію будуть доцільними в цьому випадку. Для цього слід відчути стопи, зробити вдих, і на видиху опустити плечі.
4. Вправа на розслаблення щелепного суглоба. Чи помічали ви, наскільки у нас стиснуті щелепи, зжаті зуби? Це провокує напругу в потилиці і впливає на черепно-мозковий тиск. Як наслідок – порушуватиметься кровообіг, може починатися головний біль, може відчуватися шум у вухах. А це ще більше може посилювати стрес. Щоб зняти стиснутість щелепи, слід постукати зубами і помасажувати щелепний суглоб. Потім відкрити рот і відчути щелепний суглоб там, де чується прощілкування – стискаються верхня і нижня щелепи.
5. Найкраща вправа, яка допомагає розслабитися щелепному суглобу – позіхання: вдих і з голосом видих. Можна запропонувати дітям позіхнути як крокодильчики. Позіхати не прикриваючи рота. Під час позіхання вмикається в роботу парасимпатична нервова система, яка відповідає за розслаблення і відновлення. Тільки коли вмикається в роботу парасимпатична нервова система, вмикається здатність сприймати якусь нову інформацію.
6. Вправа «Крила ангела» ( на відчуття кордонів свого тіла). Кордони свого тіла ми відчуваємо, коли обіймаємо себе. Коли людина переживає стрес чи травму, вона втрачає відчуття тілесності. В психології це називається «тілесна дисоціація». Ми наче виринаємо зі свого тіла, відчуваємо окремо думки, тілесні відчуття, і не можемо в собі вмістити весь емоційний досвід, перестаємо відчувати реальність. А коли ось таким чином себе обіймаємо, ми повертаємося в свій тілесний світ. Це додає нам стійкості, і тільки коли ми присутні у своєму тілі, ми починаємо сприймати інформацію.
7. Вправа «Спрей від моснтрів»
Уявіть, що у вас в руках є пульверизатор і ви робите ним розбризкувальні рухи навколо себе. При цьому обов’язково слід промовляти звуки – “пф”, “пф”. Щоб додати відчуття стійкості, нам потрібно в мовленні робити акценти на приголосних. Такі оберти навколо себе дозволяють повернути відчуття безпеки, відчуття безпечних кордонів. Коли дитина боїться, її варто спонукати до простих дій і рухів. Будь-який рух – потягушки, плескання в долоні тощо – піднімає рівень нейрогормону дофаміну. І завдяки таким рухам вмикається в роботу гіпокамп, який знаходиться у скроневій частині. Під час стресу гіпокамп, який відповідає за запам’ятовування, майже не працює. Тому, щоб обробляти великі об’єми інформації, слід піднімати рівень дофаміну. Якщо його не вистачає, людина не може сконцентрувати увагу.
Будь-яка робота зі стресовими ситуаціями має починатися з відновлення відчуття безпеки, а відчуття безпеки – це те, наскільки стійко людина сидить, наскільки стійко вона спирається на будь-яку опору, наскільки сильно в неї врегульоване дихання.
Недоторканність тіла. Діти мають усвідомлювати – їхнє тіло недоторкане, до них ніхто не буде доторкатися без дозволу. Особливо ті діти, які бачили руйнування, які самі відчули досвід насилля. Якщо ви хочете підтримати дитину і хочете торкнутися до неї, ви маєте попередити про це і запитати. Торкатися можна тільки закритих одягом частин тіла.
Інформація. Дітям і дорослим потрібна зрозуміла інформація, і вони повинні мати можливість у будь-який момент запитати, якщо їм щось зрозуміло.
Ритмізація. Тіло людини працює ритмово – ритм серцебиття, дихання. Тому почати урок навіть з маленької пісеньки буде хорошим рішенням для налаштування ритмізації. Так влаштована дзеркальна система мозку – ми налаштовуємося на ритм один одного. Замість слів «слухайте мене уважно», «повторюйте за мною» – зробіть якусь вправу, щоб діти могли вбудуватися в один ритм – щось постукати разом, щось проспівати.
Наприклад, запропонуйте спочатку долонями, а потім ступнями простукати ритм пісні ритм «Ой, у лузі червона калина похилилася».
Фокусування на даті. Нашому мозку потрібна допомога, кожного дня повторюйте дату вголос, навіть якщо вона написана на дошці, проговорюйте по кілька разів це вголос. Скажіть собі, де ви знаходитесь. Коли ви починаєте заняття в школі, коли ви починаєте робочий день, обов’язково по кілька разів повторюйте дату. Коли ми переживаємо стан стресу і травматизації, ми втрачаємо лінію часу, а такими простими діями ми повертаємо собі стійкість.
Блок мозкознавства
Вправа «Масаж мозку» – із такого масажу корисно починати урок, особливо контрольну роботу. Для цього слід: покласти руку на потилицю і промовити «Бачу». Саме ця зона мозку відповідає за обробку візуальної інформації; торкнутися скроневих частин і сказати «Чую»; торкнутися до маківки і сказати «Відчуваю». Тут знаходяться частини мозку, які відповідають за всі тілесні відчуття, а ще – за математичні здібності, критичне мислення, просторове сприйняття. Просторове сприйняття – це не тільки орієнтація у просторі, це і правильне використання прийменників, успішність в геометрії.
Наступна частина мозку «Розумію» – це префронтальна кора.
Тобто: 1) кладемо руку на потилицю і кажемо «Бачу»; 2) торкаємося скронь і кажемо «Чую»; 3) торкаємося маківки і кажемо «Відчуваю»; 4) торкаємось лоба і кажемо «Розумію».
Якщо цьому масажу дуже простому присвятити хвилину на початку уроку чи хвилину після того, як повернулися з укриття, щоб налаштувати дитину знов на роботу мозку. Це буде внеском в концентрацію уваги дитини на наступні 5-7 хвилин.
Який вигляд мозок?
Він має три поверхи. Перший поверх, його задача – вижити. Він відповідає за усі несвідомі процеси людини. Там знаходяться дихальні центри, ритм – серцебиття, дихання. Його загальне питання «Я в безпеці?». І якщо мозок не в безпеці, він буде керувати всіма несвідомими процесами. Коли ми відчуваємо небезпеку, вмикається нижній поверх, а верхній поверх вимикається.
Наступна частина нашого мозку, друга сходинка – лімбічна система. Там знаходяться центри емоційного реагування. Ця сходинка оцінює ризики, вона відчуває і передає емоції. А ще – вона пов’язана з близькістю. Для цієї сходинки важливо, щоб поруч була родина, близькі люди. Коли ми з вами зараз проживаємо воєнний час, удар йде по першій і другій сходинці. Дається в знаки травма близькості, діти довго були без спілкування, довго були в онлайн навчанні. А зараз багато втратили і в звичному спілкуванні, багато хто не живе в цих містах, де вони жили. Тому потрібно буде всі ці сходинки відбудовувати разом.
Наступна сходинка – верхня – це префронтальна кора. Вона контролює мислення. Але слід пам’ятати, що якщо ми стали на першу сходинку, відчуваємо, що все гаразд, у безпеці, тільки тоді переходимо на другу, а потім на третю. Тому поки не відбудується безпечний простір в громаді – діти не зможуть нормально вчитися.
Нервова система.
Наш мозок спілкується із тілом через роботу нейромодіаторів чи гормонів. Якщо реакція потрібна швидка, то працюють нейромодіатори, а якщо на довгий час – то гормони.
Для того, щоб передавати сигнали нашому тілу, є нервова система. Автономна вегетативна нервова система складається з двох гілок – парасимпатичної і симпатичної.
Симпатична нервова система відповідає за збудження, активність. А парасимпатична – за розслаблення. Вдих – робота симпатичної, видих – парасимпатичної нервової системи. В здоровому стані вони працюють злагоджено і перемикаються час від часу. Але під час стресу відбувається збій. Ми пам’ятаємо, що загальна задача нашого мозку і всієї нашої системи – це вижити. Мозок підтримує стратегії виживання, він вимикає функції, які забирають у нас багато ресурсу. Він шукає і запам’ятовує місця, це можна взяти енергію.
Робота парасимпатичної і симпатичної нервової системи впливає на всі наші органи і системи. Коли людині страшно, працює симпатична нервова система – пересихає в роті, серце пришвидшено б’ється, дихання стає поверхневим. Коли людина вийшла зі стану небезпеки – починається відновлення, включиться парасимпатична нервова система. За роботу парасимпатичної нервової системи відповідає блукаючий нерв.
Нервова система.
Наш мозок спілкується із тілом через роботу нейромодіаторів чи гормонів. Якщо реакція потрібна швидка, то працюють нейромодіатори, а якщо на довгий час – то гормони.
Для того, щоб передавати сигнали нашому тілу є нервова система. Автономна вегетативна нервова система складається з двох гілок – парасимпатичної і симпатичної.
Симпатична нервова система відповідає за збудження, активність. А парасимпатична – за розслаблення. Вдих – робота симпатичної, видих – парасимпатичної нервової системи. В здоровому стані вони працюють злагоджено і перемикаються час від часу. Але під час стресу відбувається збій. Ми пам’ятаємо, що загальна задача нашого мозку і всієї нашої системи – це вижити. Мозок підтримує стратегії виживання, він вимикає функції, які забирають у нас багато ресурсу. Він шукає і запам’ятовує місця, це можна взяти енергію.
Робота парасимпатичної і симпатичної нервової системи впливає на всі наші органи і системи. Коли людині страшно, працює симпатична нервова система – пересихає в роті, серце пришвидшено б’ється, дихання стає поверхневим. Коли людина вийшла зі стану небезпеки – починається відновлення, включиться парасимпатична нервова система.
За роботу парасимпатичної нервової системи відповідає блукаючий нерв.
Блукаючий нерв – розгалужений. Він починається у стовбурових структурах головного мозку, проходить повз корінець язика, голосових зв’язках, пов’язаний із системою травлення, впливає на роботу легень, ШКТ, вегетативну систему.
Є таке поняття, як тонус блукаючого нерву. Він залежить від того, як проходили перші роки нашого життя. Чи мала людина досвід, коли була маленькою, заспокоїтися поруч із дорослими. Якщо дитина плакала і з нею були надійні дорослі, які її підтримували в ці моменти «Я з тобою. Ти можеш спертися на мене», у такому випадку тонус блукаючого нерву пробудований. І ця людина, коли потім знаходитиметься з будь-якою аудиторією, коли вона дивиться на людей, вона відчуває: «Я поруч з будь-якими людьми в безпеці». Така дитина, в якої тонус блукаючого нерву високий – куди б вона не йшла, вона адаптується.
Проте скільки б людині не було років – якщо поруч з нею знаходиться хоч одна надійна особа (друг, спільнота, будь які кола підтримки – наші близькі, друзі, психотерапевти, тьютори), з якою вона регулярно зустрічається чи бачиться – так підвищується тонус блукаючого нерву і відчуття безпеки повертається.
Відновити тонус блукаючого нерву
1. Допоможуть будь-які вправи на розтягування. Коли людина в стані стресу, йде викид адреналіну і коритзолу, м’язи спазмуються. Коли стрес уже минув, проте м’язи так і залишилися в спазмованому стані. Тому вправи на розтягування допомагають повернути нормальний тонус м’язів. М’язи можуть бути в гіпертонусі і гіпотонусі.
2. Дихальні вправи з акцентом на видиху. Бо вдих – це робота симпатичної нервової системи, а видих – парасимпатичної. Для дітей молодшої школи можна запропонувати мильні бульбашки, уявне чи справжнє задування свічок, спів.
3. Блукаючий нерв торкається корінця язика і будь-яка вправа, яка буде напружувати корінець язика буде впливати на тонус блукаючого нерву. Вправа – торкнутися язиком правої щоки, лівої щоки, промовити »е».
Зробити вправу, ніби діти забруднилися і облизують ротик, торкнутися язиком носа чи зловити крапельку дощу.
4. Також будь-які вправи на заземлення (коли відчуваєш стійку опору – стілець, опора).
5. Імітація полоскання горла «гррр».
6. Будь-яка гімнастика для очей, де ми задіюємо очнорухальний нерв. Погляд прямо, ліворуч, прямо, праворуч, знайдіть якусь точку поблизу вас, а потім десь далеко, і потім знову близько. Дітей можна попросити подивитися на куточок на стелі, намальовану краплинку на дошці.
7. Будь-які мімічні вправи. Будь-які кумедні гримаси – уявити, що з’їли щось кисле, щось гірке, солоденьке, надсилаємо комусь повітряний поцілунок.
Чим вищий тонус блукаючого нерву, тим нижчий рівень тривоги, і тим рідше будете зустрічатися з різкими емоційними проявами у дітей.
Реакція на стрес. Мозкова мигдалина буде посилати сигнали про стрес гіпоталамусу, той буде впливати на наднирники, наднирники будуть впливати на серце, легені будуть більш поверхнево дихати, пришвидшуватиметься дихання, пришвидшуватиметься серцебиття, буде зростати рівень глюкози, судини будуть працювати в надмірному темпі. Це необхідно знати, щоб нормалізувати стани дитини.
Коли ми відчуваємо стрес, відчуваємо пришвидшене серцебиття, може виникати тривога. Якщо дитині пояснити: ти пам’ятаєш, що твій мозок, твоя нервова система дбає про твою безпеку. І для того, щоб ти був більш дієвим, ти пришвидшено дихаєш, щоб до мозку надходило більше кисню. Твоє серце пришвидшено зараз б’ється для того, щоб у тебе було більше енергії.
У стані стресу звужуються судини.
Дослідження показують, якщо людина встигає собі сказати таке пояснення, реакції тілесні такі ж, а судини не звужуються. Це додає менше ризику здоров’ю.
Не кожен поганий досвід, з яким зустрічаються діти чи дорослі, можна назвати досвідом травмування. Психологічна травма і досвід стресу – це різні поняття.
Психологічна травма – це подія, яку переживає сама людина чи спостерігає, вона завжди пов’язана з надвисоким рівнем небезпеки. Але чи буде досвід травми чи стресу залежить від того, чи в людини була можливість хоч якось діяти.
Травма – коли людина нічого не могла зробити. І це критично, коли ми допомагаємо тим, хто поруч, тим хто перебуває в стані ступору, коли ви навіть дітям, які бояться, не самі даєте пляшку води, а кажете візьми воду, відкрий воду. Коли є можливість хоч якось впливати на те, що відбувається, це може залишитися досвідом стресу, а не досвідом травмування.
Коли дітям страшно, надсумно, ми маємо сказати: «Хочеш, обіймемося. Обійми мене, чи я тебе. Давай зробимо будь-яку вправу».
Вправа: рух головою наче одягти светр. Ця вправа в нашій тілесній історії ніби пов’язана з народженням. Ця вправа ніби про природній фізичний оптимізатор, ніби вихід на світло, на повітря.
Вправа: поворушити шкіру голови на згині з потилицею. Почухати, ніжно погладити. В стані стресу ця ділянка є нерухомою, коли ми починаємо чухати цю зону, ми впливаємо на роботу блукаючого нерву, на роботу парасимпатичної нервової системи. Тому час від часу, коли діти приходять з перерви, перезбуджені, можна перетворити їх на кошенят, які чухають собі потилицю.
Вправа: пов’язана з аудіальним каналом сприйняття інформації. Розтирати обидва вуха і простукати зону за вухами 10-15 секунд. І ніби витрусити воду з вушок.
До чого нам треба бути готовими у роботі з дітьми?
Літній відкат у знаннях – те, що діти забувають, що було до 1 чверті минулого року. Під час стресу гіпокамп, який відповідає за довгострокову пам’ять, не дуже працює. Тому потрібно почати з відновлення безпеки для того, щоб діти почали сприймати нове і відновлювати щось старе. Онлайн-навчання, літні канікули, стрес – це все впливає на тілесний досвід дітей. Вони відвикли писати ручкою на папері, і зараз будуть дуже втомлюватися. Тому треба робити частіше паузи, щоб впливати на роботу м’язів.
Також під час ковіду і під час стресу – простежується проблеми з орфографією. Це норма при стресі у цьому випадку допоможе все, що пов’язано з просторовою орієнтацією – орігамі, лего, ліпка, вирізання, будь-які вправи, які пов’язані з просторовим сприйняттям, тетріс чи подібні ігри в телефоні.
Також у дітей можуть погіршитися навички читання, запам’ятовування інформації. Потрібно спонукати зосередитися – щось перебирати в руках, крутнутися на стільці. Бо це рух, а рух сприяє концентрації уваги.
Зараз ненормативна лексика стала зараз дуже поширеною і нам потрібно в класах одразу вводити правила, домовлятися з дітьми.
Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід – ми перестаємо відчувати свої потреби. Нагадуйте дітям ходити до вбиральні під час перерви.
Під час створення презентацій – не використовуйте надмірної кількості деталей, уникайте червоного кольору – це ще більше перенапружує лімбічну систему і праву півкулю мозку.
Частіше нагадуйте дітям своє ім’я і поточну дату.
Не можна давати практики, де є закриття очей. Бо нам потрібно тримати контроль
Під час вправ із диханням – не пропонувати дихати глибоко, бо такі вправи провокують до емоційних реакцій. Слід просити дихати так, як тобі зручно. Але в дихальних практиках ми робимо акцент на видихах.
Проговорити правила під час сирени. Вносимо нові знання – коли чуємо сирену, це наші ЗСУ працюють, піклуються про нас. Пісня-руханка Світлани Ройз із ТНМК: cutt.ly/UCM9vQv
Коли небезпека минула, потрібно наголошувати, що ми у безпеці.
Що необхідно запам’яти з тренінгу:
- Якщо нам потрібно швидко втрутитися в процеси дитини, використовуємо вправи на заземлення (контакт з поверхнею)
- Дихальні практики
- Вправи на розтягування
- Мімічні практики
- Будь-який масаж
Для того, щоб створити місток переходу з минулого, теперішнього у майбутнє (стрес і травма позбавляють відчуття часу), можна запитати у дітей: а що ви будете робити після уроку. Це допомагає пробудовувати їм послідовність, і таке питання дає їм відчуття простору.
Практика: не питаємо в дітей, який в них стан.
Вправа барометра.
Палець вниз – я злюся
Палець вбік – таке собі
Палець вверх – в мене все ок.
Корисні матеріали для вчителів:
- Безкоштовний онлайн курс зі Світланою Ройз для вчителів “Психологічна безпека дорослих і дітей під час повітряної тривоги у школі”: cutt.ly/kCM9SPR
- Пісня-руханка для дітей під час тривоги ТНМК & Світлана Ройз – Крокуй до укриття
- Ресурсна скриня – матеріали по роботі з емоціями та регуляції: cutt.ly/4CM9Xsu
- Світлана Ройз “Картки сили” – Ігрові та терапевтичні картки для роботи із дітьми: cutt.ly/wCM97oU
Будь ласка, якщо ділитиметесь викладеними тут матеріалами, вказуйте авторство Світлани Ройз — це заслужений прояв поваги до тренера та її авторських прав.
Нагадуємо, що проєкт «Підтримка доступу до освіти на деокупованих територіях Великодимерської громади Броварського району Київської області» реалізовується за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного Фонду «Відродження».
