ГоловнаНовиниНовиниДорожня карта реформи НУШ: експерти обговорили розділ «Інклюзія в освіті»

Дорожня карта реформи НУШ: експерти обговорили розділ «Інклюзія в освіті»

30 Квітня 2021

Громадська спілка «Ре:освіта» провела експертне обговорення розділу «Інклюзія в освіті» проєкту Дорожньої карти Нової Української Школи, яке відбулося онлайн 30 квітня 2021 року. У ньому взяли участь Лілія Гриневич, Ганна Новосад, Лариса Шевчук, Олена Мартинчук.

Авторки розділу Наталія Софій та Оксана Федоренко представили частину Дорожньої карти, в якій проаналізували стан інклюзивної освіти в базовій і старшій школі, описали проблеми та пояснили, чому сучасна школа не відповідає вимогам належної інклюзивної освіти.

Лілія Гриневич підкреслила необхідність використання ширшого погляду на інклюзію, а в питанні аналізу ситуації наголосила на доцільності порівняння з 2016 роком. «Оскільки це — Дорожня карта реформи НУШ, яка розпочалась у 2016 році, то необхідно вести відлік і порівнювати зміни саме з відтоді. Адже інклюзивна субвенція, ІРЦ — запроваджені вперше, і необхідно зафіксувати такі результати. Це дозволить продемонструвати значну динаміку, необхідність її підтримки та подальше відслідковування змін», — зауважила Лілія Гриневич.

У частині розділу про зростання кількості фахівців інклюзивної освіти в НУШ, на думку експертів, необхідно підняти проблему кадрового забезпечення. Зокрема, Олена Мартинчук зауважила відсутність у класифікаторі професій посади спеціального педагога та необхідність введення державного замовлення для підготовки таких фахівців. Експерти погодилися, що у документі слід вказати на важливість розробленння професійного стандарту вчителя спеціальної освіти. Крім того, детального висвітлення потребує питання асистента вчителя, його статусу, розмежування обов’язків зі спеціальним педагогом.

Ганна Новосад підняла питання оцінювання учнів з особливими освітніми потребами, надання відповідних рекомендацій для вирішення цього питання, а також доцільність моніторингу впровадження інклюзії загалом.

«Функцію моніторингу могла б виконувати ДСЯО, яка уповноважена на здійснення моніторингу якості освіти в цілому. Однак це потребуватиме розроблення певного інструментарію і підготовки»,

— пояснила Ганна Новосад.

Експерти зауважили, що детальнішого висвітлення потребує проблема інституційних змін в системі інклюзивної освіти. «РЦПІО, які зараз існують як структурні підрозділи ІППО, що проводять тренінги, заняття, не надають якісну допомогу ІРЦ. Відсутній єдиний підхід до якості, немає зразків комплексних оцінок і кожна область прописує свої методичні поради», – зазначила Лариса Шевчук. У цьому питанні експерти погодилися, що необхідно аргументувати доцільність створення координаційних центрів, конкретизувавши їх кількість, мету.

Оксана Федоренко підняла питання кореляції між інклюзивною і спеціальною освітою. «У цьому контексті цікавим є досвід європейських країн. У якості показника оцінки ефективності роботи закладу спеціальної освіти вони використовують коефіцієнт інклюзивності — скільки дітей із такого закладу перейшло на інклюзивне навчання», — розповіла Оксана Федоренко.

Серед інших рекомендації, які фахівці надали до розділу — удосконалення субвенції на інклюзивну освіту, форм індивідуальних програм розвитку, інструменту комплексних оцінок, які надають ІРЦ.

Обговорення відбувалося в межах проєкту «Підтримка і громадський моніторинг подальшого впровадження реформ у шкільній освіті шляхом розробки та адвокації Дорожньої карти Нової української школи на рівні базової та профільної середньої освіти (5-12 класи)» за підтримки Міжнародного фонду Відродження